ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Задовольняючи позов акціонера відкритого акціонерного товариства про розірвання договорів оренди приміщень, укладених між цим товариством та іншою юридичною особою, суд не врахував, що позивач не належить до тих суб’єктів, котрі мають право оспорювати цей договір. Таке право належить самому товариству, що є юридичною особою та діє на підставі статуту. Посилання в рішенні суду на те, що укладені договори можуть вплинути на отримання позивачем частки прибутку товариства, мають характер припущення і не можуть бути визнані обгрунтованими. Крім того, позовні вимоги про розірвання договорів оренди пред’являлися в інтересах однієї юридичної особи до іншої юридичної особи, а справи за такими позовами відповідно до ст. 24 ЦПК України та ст. 12 ГПК України підвідомчі господарським судам
 
 

Задовольняючи позов акціонера відкритого акціонерного товариства про розірвання договорів оренди приміщень, укладених між цим товариством та іншою юридичною особою, суд не врахував, що позивач не належить до тих суб’єктів, котрі мають право оспорювати цей договір. Таке право належить самому товариству, що є юридичною особою та діє на підставі статуту. Посилання в рішенні суду на те, що укладені договори можуть вплинути на отримання позивачем частки прибутку товариства, мають характер припущення і не можуть бути визнані обгрунтованими. Крім того, позовні вимоги про розірвання договорів оренди пред’являлися в інтересах однієї юридичної особи до іншої юридичної особи, а справи за такими позовами відповідно до ст. 24 ЦПК України та ст. 12 ГПК України підвідомчі господарським судам

Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
від 11 грудня 2003 р.
(в и т я г)

У листопаді 2002 р. З. звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Перший Київський авторемонтний завод» (далі — ВАТ), товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Газ-Дніпро» (далі — ТОВ), О., М., третіх осіб — Ш., А., Г., Б., С. про визнання незаконними рішень загальних зборів акціонерів ВАТ та розірвання договорів оренди, мотивуючи позовні вимоги тим, що загальні збори акціонерів ВАТ проведені з порушенням вимог закону, тому прийняті 17 квітня 2002 р. та 4 жовтня 2002 р. рішення не відповідають вимогам закону та порушують його права як акціонера. Крім того, позивач просив розірвати договори оренди приміщень, укладені між ВАТ і ТОВ, посилаючись на те, що орендоване майно використовується не за призначенням.

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 3 лютого 2003 р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 травня 2003 р., позов задовольнив у частині розірвання договорів оренди та відмовив у визнанні незаконними рішень загальних зборів акціонерів ВАТ.

У касаційній скарзі ТОВ порушило питання про скасування судових рішень у частині розірвання договорів оренди і закриття провадження у справі, пославшись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов З. про розірвання договорів оренди нежилих приміщень № 105, 106, 107, укладених 1 жовтня 2001 р. між ВАТ та ТОВ, суд виходив із того, що акціонер вправі порушити таке питання, оскільки зазначені договори порушують його права.

Згідно зі ст. 4 ЦПК заінтересована особа (яка є такою за наявності підстав, передбачених цією статтею) може звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу в порядку, встановленому законом.

З. є акціонером ВАТ і звернувся до суду із зазначеним позовом тому, що, на його думку, оспорювані договори не відповідають вимогам закону. Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач не належить до тих суб’єктів, між якими виникли спірні правовідносини щодо укладення договорів, а ВАТ, яке було учасником спірних правовідносин, такий позов не заявляло. ВАТ є юридичною особою, діє на підставі статуту, тому саме йому як учаснику зазначених правовідносин належить право оскаржувати у встановленому законом порядку договори, про які йшлося у позовній заяві.

Посилання в рішенні суду на те, що укладені договори можуть вплинути на отримання позивачем частки прибутку ВАТ, мають характер припущення і не можуть бути визнані обгрунтованими. Крім того, позовні вимоги фактично пред’являлися в інтересах однієї юридичної особи до іншої юридичної особи, а справи за такими позовами відповідно до ст. 24 ЦПК та ст. 12 ГПК підвідомчі не місцевим судам загальної юрисдикції, а господарським судам.

За таких обставин Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу ТОВ задовольнила, рішення районного й апеляційного суду в частині задоволення позову З. про розірвання договорів оренди нежилих приміщень скасувала як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права, провадження у справі в цій частині закрила на підставі п. 1 ст. 227 ЦПК, оскільки справа не підлягає розгляду в судах загальної юрисдикції.

© 2024. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком