Обмеження волі як вид покарання не може бути застосовано до неповнолітніх, а звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до таких осіб лише в разі їх засудження до позбавлення волі

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
від 4 лютого 2003 р.
(в и т я г)

Вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 21 лютого 2002 р. К. засуджена за ч. 1 ст. 296 КК на один рік обмеження волі. На підставі ст. 75 КК її звільнено від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

За вироком суду К. визнана винуватою в тому, що 20 серпня 2000 р. у стані алкогольного сп’яніння, порушуючи громадський порядок, умисно, із хуліганських мотивів заподіяла потерпілому К.С. легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування вироку у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні К. покарання.

Заслухавши доповідача, а також прокурора, який підтримав касаційне подання частково, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що це подання підлягає частковому задоволенню.

Суд, повно й об’єктивно дослідивши обставини справи та правильно кваліфікувавши дії К. за ч. 1 ст. 296 КК, у той же час при вирішенні питання про призначення їй покарання не врахував, що на момент учинення злочину та постановлення вироку вона була неповнолітньою.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 та ст. 98 КК обмеження волі як вид покарання не може застосовуватися до неповнолітніх. Суд цю вимогу закону порушив.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 104 КК неповнолітнього може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням лише в разі засудження його до позбавлення волі. Таким чином, призначивши К. покарання у виді одного року обмеження волі та звільнивши її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, суд неправильно застосував кримінальний закон.

Оскільки санкцією ч. 1 ст. 296 КК передбачено й більш м’яке покарання — у виді штрафу, колегія суддів визнала за можливе застосувати це покарання щодо К., не скасовуючи вироку.

З огляду на наведене колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання прокурора задовольнила частково, вирок щодо К. у частині призначеного покарання змінила й призначила їй за ч. 1 ст. 296 КК замість обмеження волі штраф у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян — 17 грн.