ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Закриття справи, у якій не встановлено особу, котра вчинила злочин, відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України можливе лише за умови, що з часу вчинення злочину минуло 15 років, за винятком випадку, зазначеного в ч. 4 цієї статті
 
 

Закриття справи, у якій не встановлено особу, котра вчинила злочин, відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України можливе лише за умови, що з часу вчинення злочину минуло 15 років, за винятком випадку, зазначеного в ч. 4 цієї статті

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
від 27 листопада 2003 р.
(в и т я г)

Кременецький районний суд Тернопільської області постановою від 21 січня 2003 р. у зв’язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності закрив кримінальну справу, порушену за ознаками ч. 2 ст. 140 КК 1960 р. за фактом викрадення у Т. велосипеда.

Як убачається з матеріалів справи, 30 травня 1997 р. було вчинено крадіжку велосипеда вартістю 150 грн., який належав Т. За цим фактом прокурор Кременецького району 1 жовтня 1997 р. порушив кримінальну справу за ознаками злочину, відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 140 КК 1960 р., після чого вона за підслідністю була передана у слідчий відділ Кременецького РВ УМВС України у Тернопільській області (далі — слідчий відділ).

Незважаючи на вжиті органами дізнання та досудового слідства заходи, особу, яка вчинила злочин, у цій справі не встановлено і обвинувальний висновок, відповідно, не складено. Слідчий слідчого відділу постановою від 11 листопада 1997 р. розслідування у справі зупинив з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 206, ст. 209 КПК.

23 грудня 2002 р. провадження у справі було відновлено, після чого її згідно з постановою слідчого від 25 грудня 2002 р., погодженою з прокурором Кременецького району, надіслано до Кременецького районного суду для вирішення питання про закриття у зв’язку із закінченням строків давності.

У касаційному поданні заступник прокурора Тернопільської області порушив питання про скасування зазначеної постанови суду і направлення справи на додаткове розслідування, оскільки особу, яка вчинила крадіжку, не встановлено і 15-річний строк із дня вчинення злочину не минув, а тому рішення судової інстанції про закриття справи у зв’язку із закінченням строків давності суперечить вимогам кримінального та кримінально-процесуального законів.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у останньому доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України подання задовольнила з таких підстав.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно закрив кримінальну справу, порушену 1 жовтня 1997 р. за фактом викрадення особистого майна Т., у зв’язку із закінченням строків давності, є обгрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, особу або осіб, що вчинили злочин, відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 140 КК 1960 р., у цій справі не встановлено, до кримінальної відповідальності в ній ніхто не притягнутий, обвинувальний висновок не складено.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК справу, в якій у ході досудового слідства не встановлено особу, котра вчинила злочин, суд вправі закрити з підстави, передбаченої ч. 2 ст. 49 КК *. Ця норма регулює особливості перебігу строків давності в разі ухилення особи, яка вчинила злочин, від слідства або суду та передбачає, що така особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років. Пославшись у ч. 3 ст. 111 КПК на ч. 2 ст. 49 КК як норму, що передбачає підставу для закриття справи, у якій не встановлено особу, котра вчинила злочин, законодавець тим самим визначив, що й такі справи можуть бути закриті за умови, що з часу вчинення злочину минуло 15 років (за винятком випадку, зазначеного у ч. 4 ст. 49 КК).

Оскільки у цій справі особу, що вчинила дії, відповідальність за які передбачено ч. 2 ст. 140 КК 1960 р., не встановлено і 15-річний строк із дня вчинення злочину, передбачений ч. 2 ст. 49 КК, не минув, рішення суду про закриття справи у зв’язку із закінченням строків давності суперечить вимогам кримінального та кримінально-процесуального законів, унаслідок чого зазначену постанову суду скасовано з направленням матеріалів справи на додаткове розслідування.

© 2024. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком