Висновок суду про те, що директор регіонального відділення банку не мав повноважень підписувати позовну заяву, суперечить Статуту банку та статтям 26, 29, 31 ЦК України, якими визначено підстави для дій юридичної особи, межі прав органів юридичних осіб, їх філій та керівників філій

Постанова спільного засідання колегій суддів судової палати з господарських справ Верховного Суду України
від 22 квітня 2002 р.
(в и т я г)

Ухвалою Арбітражного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2001 р., залишеною без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2001 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28 грудня 2001 р., повернуто без розгляду позовну заяву ЗАТ КБ «ПриватБанк» (далі — ЗАТ КБ) до колективного виробничо-комерційного підприємства «Взаємодопомога» про стягнення заборгованості — як таку, що підписана особою без належних повноважень.

28 березня 2002 р. Верховний Суд України порушив касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 28 грудня 2001 р.

Касаційна скарга ЗАТ КБ мотивована тим, що Вищий господарський суд України виніс постанови в аналогічних справах № 10/253, № 4143/6-61, в яких по-іншому застосовані статті 29, 31 ЦК і позовні заяви прийняті до розгляду. Верховний Суд України касаційну скаргу задовольнив з таких підстав.

Погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України виходив з того, що директор Дніпропетровського регіонального управління ЗАТ КБ не мав повноважень підписувати позовну заяву на підставі довіреності, якщо таке право не надане йому установчими документами. Однак ці висновки є необгрунтованими.

Касаційний суд правильно визначив, що згідно зі ст. 54 АПК (в редакції станом на 21 червня 2001 р.) позовна заява могла бути підписана керівником підприємства, організації, державного чи іншого органу, іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами, прокурором чи його заступником, громадянином—суб’єктом підприємницької діяльності або його представником.

Але при вирішенні питання про законність повернення позовної заяви без розгляду не було враховано, що право керівника філії підписувати позовну заяву визначено підпунктом 8.4.6 Статуту ЗАТ КБ. Зазначена в Статуті довіреність стосується порядку здійснення, а не підстав виникнення права підписувати позовну заяву від імені банку.

Висновок про те, що директор регіонального відділення не мав повноважень підписувати позовну заяву, суперечить Статуту банку та статтям 26, 29, 31 ЦК, якими визначено підстави дій юридичної особи, межі прав органів юридичних осіб, їх філій та керівників філій.

За таких обставин Верховний Суд України постанову Вищого господарського суду України від 28 грудня 2001 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2001 р. та ухвалу Арбітражного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2001 р. скасував, а питання про прийняття позовної заяви передав на вирішення господарського суду першої інстанції.