ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Втілення кращих традицій коментування кримінального законодавства
Boiko V.F. Embodiment of best traditions of commenting criminal legislature
 
 
ÍÀ ÊÍÈÆÊÎÂÓ ÏÎËÈÖÞ ÑÓÄÄI

ÍÀ ÊÍÈÆÊÎÂÓ ÏÎËÈÖÞ ÑÓÄÄI

 

Втілен­ня кра­щих тра­дицій
ко­мен­ту­ван­ня кримінального законодавства
*

 

В.Ф. Бой­ко,

Го­ло­ва Вер­хов­но­го Су­ду Ук­раїни,

за­слу­же­ний юрист Ук­раїни

 

Із прий­нят­тям Вер­хов­ною Ра­дою Ук­раїни 5 квітня 2001 р. но­во­го Криміналь­но­го ко­де­к­су Ук­раїни (далі — КК), який на­брав чин­ності  1 ве­рес­ня то­го ж ро­ку, над­зви­чай­но ак­ту­аль­ним ста­ло ко­мен­ту­ван­ня йо­го по­ло­жень. Пов­не і точ­не роз­крит­тя змісту цих по­ло­жень  має пер­шо­ряд­не зна­чен­ня   для пра­виль­но­го їх за­сто­су­ван­ня пра­во­охо­рон­ни­ми ор­га­на­ми при про­ве­денні  дізнан­ня та до­су­до­во­го слідства i су­да­ми за­галь­ної юрис­дикції при роз­гляді криміналь­них справ.

Ре­цен­зо­ва­не ви­дан­ня підго­то­в­ле­не ав­торсь­ким  ко­ле­к­ти­вом, який має ба­га­тий   досвід ко­мен­ту­ван­ня криміналь­но­го за­ко­но­дав­ст­ва. В ос­нов­но­му зу­сил­ля­ми са­ме цих ав­торів бу­ло здійсне­но шість ви­дань ко­мен­та­ря КК Ук­раїни 1960 р., ви­к­люч­но яки­ми ко­ри­сту­ва­ли­ся працівни­ки пра­во­охо­рон­них ор­га­нів, судді, ад­во­ка­ти, а  та­кож ви­к­ла­дачі та сту­ден­ти ви­щих  юри­дич­них нав­чаль­них за­кладів і фа­куль­тетів.

Кращі тра­диції ко­мен­ту­ван­ня КК збе­ре­же­но  й у ре­цен­зо­ва­но­му ви­данні. Во­но ха­ра­к­те­ри­зується гли­бо­ким змістом, чо­му спри­я­ло ви­ко­ри­стан­ня ав­то­ра­ми новітніх до­сяг­нень теорії криміналь­но­го пра­ва і надбань пра­к­ти­ки за­сто­су­ван­ня криміналь­но­го за­ко­но­дав­ст­ва су­да­ми Ук­раїни. Вра­хо­ва­но в  ньо­му і рішен­ня Кон­сти­туційно­го Су­ду Ук­раїни,  які сто­су­ють­ся по­ло­жень Кон­сти­туції та за­конів Ук­раїни, що ма­ють зна­чен­ня для вирішен­ня пи­тань криміналь­ної  відповідаль­ності (зо­к­ре­ма, рішен­ня у  спра­вах про де­пу­татсь­ку не­до­тор­канність  від 27 жовт­ня 1999 р., про зво­рот­ну дію криміналь­но­го за­ко­ну в  часі від 19 квітня  2000 р.). Ши­ро­ко  ви­ко­ри­ста­но  й  по­ло­жен­ня чис­лен­них підза­кон­них нор­ма­тив­них актів    по­си­лан­ням на дже­ре­ло їх опубліку­ван­ня, що по­лег­шує ко­ри­сту­ван­ня ко­мен­та­рем), а та­кож пра­вові по­зиції Пле­ну­му Вер­хов­но­го Су­ду Ук­раїни, як ап­ро­бо­вані пра­к­ти­кою, так і  ви­к­ла­дені  в  но­вих по­ста­но­вах: від 26 квітня 2002 р. № 1 «Про су­до­ву  пра­к­ти­ку у спра­вах про не­обхідну обо­ро­ну», № 2 «Про умов­но-до­ст­ро­ко­ве звільнен­ня від відбу­ван­ня  по­ка­ран­ня і заміну невідбу­тої ча­с­ти­ни по­ка­ран­ня більш м’яким», № 3 «Про су­до­ву  пра­к­ти­ку в спра­вах про ви­кра­ден­ня та інше не­за­кон­не по­вод­жен­ня зі зброєю, бой­о­ви­ми при­па­са­ми, ви­бу­хо­ви­ми ре­чо­ви­на­ми, ви­бу­хо­ви­ми при­стро­я­ми чи  ра­діо­а­к­тив­ни­ми ма­теріала­ми», № 4 «Про су­до­ву пра­к­ти­ку в спра­вах про зло­чи­ни у сфері обігу  нар­ко­тич­них за­собів, пси­хо­троп­них ре­чо­вин, їх ана­логів або пре­кур­сорів», № 5 «Про  су­до­ву пра­к­ти­ку у спра­вах про ха­бар­ниц­тво» та від 31 трав­ня  2002 р. № 6 «Про пра­к­ти­ку роз­гля­ду су­да­ми справ про за­сто­су­ван­ня при­му­со­вих за­ходів ви­хов­но­го ха­ра­к­те­ру».

Ав­то­рам вда­ло­ся до­сить пов­но роз­кри­ти зміст по­ло­жень КК 2001 р., вклю­ча­ю­чи чис­ленні но­ве­ли як За­галь­ної (на­при­к­лад, про ви­да­чу об­ви­ну­ва­чу­ва­ної чи за­суд­же­ної  осо­би  (ст. 10), об­ме­же­ну осудність  (ст. 20),  по­вторність, су­купність та ре­ци­див зло­чинів  (розд. VII), об­ста­ви­ни,  що  ви­к­лю­ча­ють зло­чинність діян­ня (статті 37, 38, 40—43),  звільнен­ня від криміналь­ної  відповідаль­ності (статті  44—46), ок­ремі ви­ди по­ка­рань (статті 56, 58, 60, 64), звільнен­ня від по­ка­ран­ня та йо­го відбу­ван­ня (статті 74—79, 84—87), особ­ли­вості криміналь­ної відповідаль­ності та по­ка­ран­ня не­пов­нолітніх (розд. XV)), так і Особ­ли­вої ча­с­ти­ни (про відповідальність  за ка­ту­ван­ня (ст. 127), за певні по­ся­ган­ня на  здо­ров’я лю­ди­ни (статті 141—145), на осо­бисті пра­ва та сво­бо­ди лю­ди­ни і гро­ма­дя­ни­на (статті 171, 173—175, 178, 179, 182—184), за ряд зло­чин­них діянь у сфері гос­по­дарсь­кої діяль­ності (статті 200, 203,  204, 209, 214, 217, 226, 229, 230, 233—235) та у сфері ви­ко­ри­стан­ня елек­трон­но-об­чис­лю­валь­них ма­шин (комп’ютерів), си­с­тем  і комп’ютер­них ме­реж (розд. XVI), за  ок­ремі  зло­чи­ни про­ти: довкілля  (статті 236, 239, 253, 254), гро­мадсь­кої без­пе­ки (статті 255, 256, 261), без­пе­ки ру­ху та  ек­с­п­лу­а­тації транс­пор­ту (ст. 290), гро­мадсь­ко­го по­ряд­ку та мо­раль­ності (ст. 303), здо­ров’я  на­се­лен­ня (ст. 326), не­по­руш­ності  дер­жав­них кор­донів (ст. 332),  ав­то­ри­те­ту  ор­ганів  дер­жав­ної вла­ди, ор­ганів місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня та об’єд­нань гро­ма­дян (статті 344, 346, 349, 351, 359), пра­во­суд­дя (статті 374, 380, 389, 390, 397—399), ми­ру,  без­пе­ки люд­ст­ва та міжна­род­но­го пра­во­по­ряд­ку (розд. XX)). Гли­бо­ко про­аналізо­ва­но та­кож нові по­ло­жен­ня тих норм, що місти­лись і в КК 1960 р., але  за­зна­ли суттєвих змін.

У ко­мен­тарі чи­тач знай­де грун­товні відповіді на ба­га­то най­ск­ладніших пи­тань за­сто­су­ван­ня норм КК (на­при­к­лад, тих, що сто­су­ють­ся відповідаль­ності за зло­чи­ни у сфері гос­по­дарсь­кої діяль­ності, зло­чи­ни про­ти: жит­тя і здо­ров’я лю­ди­ни,  ви­бор­чих, тру­до­вих, інших осо­би­стих прав та сво­бод лю­ди­ни і гро­ма­дя­ни­на, ав­то­ри­те­ту ор­ганів   дер­жав­ної  вла­ди, ор­ганів   місце­во­го са­мо­вря­ду­ван­ня  та об’єднань гро­ма­дян). У ньо­му про­сте­жується взаємозв’язок норм  матеріаль­но­го та про­це­су­аль­но­го пра­ва, за­без­пе­че­но єди­ний підхід до роз­крит­тя зміс­ту од­но­тип­них  норм (тих, які містять од­на­кові кваліфікуючі оз­на­ки, тощо).

Без­сумнівною пе­ре­ва­гою ре­цен­зо­ва­но­го ви­дан­ня порівня­но з інши­ми  ко­мен­та­ря­ми  чин­но­го КК є те, що в ньо­му  ко­мен­ту­ють­ся та­кож «Прикінцеві та пе­рехідні по­ло­жен­ня» цьо­го за­ко­но­дав­чо­го ак­та, що  має ду­же важ­ли­ве зна­чен­ня для за­сто­су­ван­ня цілої низ­ки йо­го норм.

 



[1] *  На­у­ко­во-пра­к­тич­ний ко­мен­тар до Криміналь­но­го ко­де­к­су Ук­раїни. — 2-ге вид., до­повн. i ви­правл. / За ред. С.С. Яцен­ка. — К. : А.С.К., 2002. — 968 с.

 

© 2024. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком