Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння і заподіяла шкоду в стані, коли вона не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними, згідно зі ст. 449 ЦК України не відповідає за заподіяну шкоду

Ухвала спільного засідання суддів судової палати з кримінальних справ і військової палати Верховного Суду України
від 11 травня 2002 р.
(в и т я г)

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 4 лютого 1999 р. щодо П. застосовано примусові заходи медичного характеру у виді примусового лікування в умовах психіатричної лікарні із суворим наглядом та постановлено стягнути з нього на користь потерпілої М.Н. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 5 тис. 600 грн. і 25 тис. грн. У касаційному порядку обласним судом справа не розглядалася.

Суд визнав доведеним, що П., перебуваючи в стані неосудності, вчинив такі суспільно небезпечні діяння.

23 червня 1998 р. приблизно о 19-й годині П. з метою заволодіння грошима малолітнього М.К. (сина М.Н.) заманив його в підвальне приміщення будинку і видурив у нього 10 грн., після чого штовхнув хлопчика на бетонну підлогу. Коли М.К. спробував утекти, П. накинув йому на шию кабельний провід і задушив.

Заступник прокурора Дніпропетровської області у клопотанні про перегляд справи в порядку виключного провадження порушив питання про скасування судового рішення в частині вирішення цивільного позову.

Перевіривши справу та обговоривши наведені у клопотанні та поданні доводи, судді судових палат Верховного Суду України визнали, що клопотання частково підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дійшов правильного висновку про те, що П. вчинив суспільно небезпечні діяння щодо М.К., перебуваючи у стані неосудності, викликаному розладом душевної діяльності. Однак при розгляді цивільного позову суд не врахував вимог чинного законодавства.

Відповідно до статей 440 і 440¹ ЦК матеріальна й моральна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, за умови, що ця шкода була заподіяна з вини даної особи.

Згідно зі ст. 449 ЦК громадянин, який заподіяв шкоду в такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, не відповідає за заподіяну шкоду.

Крім того, кримінально-процесуальним законодавством (ст. 420 КПК) при вирішенні питань про застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, визнаних неосудними, не передбачено розгляд цивільного позову про відшкодування цими особами заподіяної шкоди.

Таким чином, як правильно зазначено в клопотанні, рішення суду про стягнення з П. матеріальної і моральної шкоди є неправильним, оскільки суперечить чинному законодавству.

Разом з тим посилання у клопотанні заступника прокурора на те, що відповідальність за заподіяну П. шкоду не повинен нести ніхто, зроблено передчасно, адже це питання при розгляді цивільного позову не досліджувалося.

Ухвалою спільного засідання суддів судової палати з кримінальних справ і військової палати Верховного Суду України клопотання заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено частково — постанову суду щодо П. у частині вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. При цьому зазначено, що під час нового розгляду справи суду необхідно з’ясувати, чи не повинні нести відповідальність за шкоду, яку П. заподіяв М.Н., інші особи, та вирішити справу відповідно до чинного законодавства.