Вимога службової особи про матеріальну винагороду за вчинення діяння по службі, спрямованого на задоволення протизаконних інтересів хабародавця, не може розглядатись як вимагання хабара

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
від 6 травня 2003 р.
(в и т я г)

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2002 р. С. засуджено за ч. 2 ст. 368 та ч. 1 ст. 364 КК 2001 р. із застосуванням ст. 42 КК 1960 р. (за сукупністю злочинів) на шість років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки і з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2002 р. цей вирок змінено — з нього виключено ч. 1 ст. 364 КК як зайву і вирішено вважати С. засудженим за ч. 2 ст. 368 КК на шість років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

С. визнано винуватим у тому, що він, працюючи в період з 16 березня до 4 квітня 2001 р. слідчим і будучи службовою особою, вимагав та отримав від Б.В. хабар у розмірі 2 тис. грн. за закриття кримінальної справи щодо Б.А. з використанням наданої йому влади.

За касаційною скаргою захисника засудженого судові рішення змінено з таких підстав.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, винуватість С. у вчиненні злочину, за який його засуджено, доведена дослідженими у судовому засіданні доказами. Однак матеріальний закон при цьому застосовано усупереч останнім.

С. засуджено за ч. 2 ст. 368 КК за одержання хабара, поєднане з вимаганням. Відповідно до п. 4 примітки до зазначеної статті вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Згідно з вироком Б.В. передала хабар за закриття кримінальної справи С., який працював слідчим, тобто діяла незаконно. Її правам чи законним інтересам шкоди не заподіяно, а тому кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченої ч. 2 ст. 368 КК, — вимагання хабара — у цьому випадку не було.

У зв’язку з цим колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України перекваліфікувала дії засудженого з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК і призначила йому за цим законом покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки.