У справі про визнання неправомірними дій посадових осіб органу соціального захисту населення по перерахунку пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, рішення скасовано з передачею справи на новий розгляд у суд першої інстанції, оскільки недодержання останнім вимог статей 15 і 202 ЦПК України щодо з’ясування і встановлення фактів порушення права призвело до неправильного вирішення справи

Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
від 28 серпня 2002 р.
(в и т я г)

У січні 2000 р. І. звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії посадових осіб Дебальцевського міського управління соціального захисту населення (далі — управління). Скаржник, будучи інвалідом III групи, відповідно до Закону від 28 лютого 1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі — Закон), звернувся до управління з проханням перерахувати йому пенсію на підставі довідки, виданої шахтою «Ольховатська» виробничого об’єднання «Орджонікідзевугілля», але в задоволенні його заяви було відмовлено.

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 17 січня 2000 р. скаргу І. задоволено.

У касаційній скарзі Дебальцевське міське управління Пенсійного фонду України порушило питання про скасування зазначеного рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши матеріали справи та ознайомившись із викладеними в касаційній скарзі доводами, дійшла висновку, що ця скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи скаргу І., суд виходив із того, що надана ним довідка про заробітну плату відповідає вимогам Закону від 5 листопада 1991 р. «Про пенсійне забезпечення» та дає право заявникові на перерахунок раніше призначеної пенсії. Управління, на думку суду, не має права контролювати правильність нарахування та виплати заробітної плати.

Проте такі висновки не можуть бути визнані обгрунтованими, оскільки суд на порушення вимог статей 15, 202 ЦПК не з’ясував, а отже, і не навів у рішенні фактів, із якими закон пов’язує наявність порушеного права чи інші підстави для задоволення заявлених вимог.

Згідно зі ст. 54 Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986—1990 рр., у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону передбачено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з п. 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. № 523) для обчислення пенсії враховується фактичний заробіток. Пенсії призваних на військові збори військовозобов’язаних, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до вересня 1986 р., призначаються із заробітку, який вони фактично одержували за основним місцем роботи, з урахуванням сум перерахунку заробітної плати відповідно до листа Держкомпраці СРСР від 15 вересня 1986 р. № 0595 (Держкомпраці УРСР від 23 вересня 1986 р. № 136). У будь-якому разі заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Визнаючи дії управління неправомірними, суд також не врахував, що згідно зі ст. 101 Закону «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у разі потреби перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Статтею 84 Закону «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при виникненні права на підвищення пенсії перерахунок провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.

Виходячи з наведеного, суду слід було з’ясувати вид та розмір пенсії, яка була призначена заявникові, з якого заробітку вона була визначена, а також перевірити, чи була фактично отримана І. заробітна плата в сумі, що зазначена у виданій йому довідці від 22 червня 1999 р. Судом не з’ясовано, чи набув заявник право на перерахунок пенсії, якщо так — то з якої дати і в якому розмірі.

Із матеріалів справи також вбачається, що І. просив стягнути з управління суму заборгованості по пенсії, тому суду слід було перевірити, чи не виник спір про право, який розглядається в позовному провадженні. За таких обставин ухвалене судом рішення підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд з підстав, передбачених ч. 2 ст. 336 ЦПК.

Враховуючи наведене, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України рішення Дебальцевського міського суду скасувала і направила справу на новий розгляд у суд першої інстанції.