Неповне з’ясування обставин справи про адміністративне правопорушення потягло направлення останньої на новий судовий розгляд

Постанова Голови Верховного Суду України
від 13 січня 2004 р.
(в и т я г)

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2003 р. Д. притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 грн.

Д. визнано винним у тому, що він 21 лютого 2003 р. приблизно о 15-й год 20 хв, керуючи автомобілем, на порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху») при зміні напрямку руху на перехресті вулиць не переконався в безпечності маневру, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем, яким керував Є.

Суддя Святошинського районного суду м. Києва постановою від 7 серпня 2003 р. протест прокурора, в якому порушувалося питання про закриття справи за відсутністю в діях Д. складу адміністративного правопорушення, залишив без задоволення.

Голова Апеляційного суду м. Києва постановою від 2 вересня 2003 р. скасував обидва зазначені рішення, а адміністративну справу щодо Д. закрив за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Мотивуючи своє рішення, він послався на висновок спеціаліста, згідно з яким у діях Д., що перебувають у причинному зв’язку з фактом зіткнення автомобілів, не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху.

Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування постанови голови апеляційного суду.

Голова Верховного Суду України визнав, що протест підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, Д. і Є. при огляді місця події вказали різні місця зіткнення автомобілів. При цьому Д. стверджував, що зіткнення сталося з вини Є., а той вважав винним Д.

Судді належало з’ясувати обставини справи, механізм зіткнення транспортних засобів, встановити винного у дорожньо-транспортній пригоді, однак він цього не зробив, а безпідставно зазначив у постанові, що Д. визнав свою вину і це підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суддя порушив вимоги ст. 245 КпАП, неповно з’ясувавши обставини справи, що мало істотний вплив на правильність прийнятого рішення. За таких обставин голова апеляційного суду правильно скасував постанови суддів районного суду від 17 березня і 7 серпня 2003 р.

Водночас голова апеляційного суду справу на новий судовий розгляд у місцевий суд не направив, взявши до уваги висновок ТОВ «Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто», складений із порушеннями вимог ст. 273 КпАП (без вивчення справи і доручення органу (посадової особи), у провадженні якого вона перебувала), і тим самим безпідставно й передчасно визнав, що в діях Д. не було складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, Голова Верховного Суду України постанову голови Апеляційного суду м. Києва від 2 вересня 2003 р. щодо Д. змінив, виключивши вказівку про закриття справи, і направив останню на новий судовий розгляд у місцевий суд. При цьому він зазначив, що під час нового розгляду належить опитати всіх учасників та очевидців дорожньо-транспортної пригоди, осіб, які брали участь в огляді місця події, у разі виникнення потреби у передбаченому законом випадку (ст. 273 КпАП) перевірити обгрунтованість висновку названого ТОВ, дати оцінку дослідженим доказам і вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства.