Якщо в ході дізнання та досудового слідства не встановлено особу, яка вчинила злочин, суд вправі закрити справу у зв’язку із закінченням строків давності за наявності підстави, передбаченої ч. 2 ст. 49 КК України, тобто коли минуло 15 років із моменту вчинення злочину, за винятком випадку, зазначеного в ч. 4 ст. 49 КК України (ст. 111 КПК України, ст. 49 КК України)

Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
від 21 січня 2003 р.
(в и т я г)

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2002 р. кримінальну справу за фактом підробки документів для митного оформлення автомобіля за ознаками частин 1 і 2 ст. 194 КК 1960 р. було закрито у зв’язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Із матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки обставин митного оформлення автомобіля «Форд-Сієра» на ім’я Л., яка мала місце 25 листопада 1997 р., заступником прокурора Кіровоградської області 28 серпня 2000 р. було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частинами 1 і 2 ст. 194 КК 1960 р.

Провадження в цій справі неодноразово зупинялося, закривалося, знову поновлювалося.

11 жовтня 2001 р. начальник відділення дізнання Ленінського відділу міліції м. Кіровограда своєю постановою, погодженою з прокурором цього ж району, направив кримінальну справу до суду для вирішення питання про її закриття у зв’язку із закінченням строків давності.

Ленінський районний суд м. Кіровограда своєю постановою від 26 липня 2002 р., пославшись на ст. 49 КК 2001 р. та ст. 111 КПК, провадження у справі закрив у зв’язку із закінченням строків давності.

Заступник Генерального прокурора України в касаційному поданні порушив питання про скасування цього рішення, оскільки його постановлено всупереч вимогам кримінально-процесуального закону, з направленням справи на додаткове розслідування.

Обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання задовольнила з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, особу або осіб, які вчинили злочин, передбачений частинами

1 і 2 ст. 194 КК 1960 р., у цій справі не встановлено, до кримінальної відповідальності нікого не притягнуто, і обвинувальний висновок у справі не складався. Відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК справу, в якій у ході досудового розслідування не встановлено особу, що вчинила злочин, суд вправі закрити за наявності підстави, передбаченої ч. 2 ст. 49 КК.

Зазначеною нормою (ч. 2 ст. 49 КК) урегульовані особливості перебігу строків давності у випадках ухилення особи, яка вчинила злочин, від слідства або суду, та встановлено, що така особа звільняється від кримінальної відповідальності лише за умови, що з часу вчинення злочину минуло 15 років.

Пославшись у ч. 3 ст. 111 КПК на ч. 2 ст. 49 КК як на підставу для закриття справи, в якій не встановлено особу, що вчинила злочин, закон визначив, що і такі справи можуть бути закриті за умови, що з моменту вчинення злочину минуло 15 років (за винятком випадку, визначеного в ч. 4 ст. 49 КК).

Оскільки в даній справі не встановлено особу, що вчинила дії, передбачені частинами 1 і 2 ст. 194 КК, і 15-річний термін із дня вчинення злочину (ст. 49 ч. 2 КК) не минув, рішення суду про закриття справи у зв’язку із закінченням строків давності суперечить вимогам кримінально-процесуального та кримінального законів, а тому воно скасоване. Враховуючи, що у справі необхідно встановити особу або осіб, які вчинили злочин, передбачений частинами 1 і 2 ст. 194 КК, з’ясувати обставини його вчинення та виконати інші вимоги, передбачені кримінально-процесуальним законом, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України направила справу на додаткове розслідування.