Позови юридичних осіб про захист честі і гідності та відшкодування завданої відповідачем за цим позовом моральної шкоди підлягають розгляду судами загальної юрисдикції, а не господарськими

Ухвала судової палати з цивільних справ Верховного Суду України
від 23 травня 2002 р.
(в и т я г)

У касаційній скарзі ТОВ порушується питання про скасування ухвали судді як такої, що не відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК).

Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді — скасуванню з таких підстав.

Відмовляючи у прийнятті позову, суддя виходив із того, що такий спір слід вирішувати у господарських судах.

З таким висновком судді погодитись не можна, оскільки відповідно до роз’яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 р. № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», у випадках поширення відомостей, що принижують репутацію організації, остання, якщо вона є юридичною особою, має право звернутися до суду з вимогами про їх спростування, незалежно від того, якою особою (фізичною чи юридичною) поширено ці відомості. Зазначене роз’яснення узгоджується з вимогами ст. 7 ЦК.

Оскільки суддя постановив ухвалу, яка суперечить вимогам чинного ЦПК і роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України з питань про захист честі, гідності та ділової репутації, ухвала підлягає скасуванню з направленням матеріалів у суд першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви виходячи з вимог статей 137, 138 ЦПК.

Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Одеси від 1 лютого 2001 р. скасувала, а матеріали справи повернула в суд першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.