Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не надав суду докази в обґрунтування своїх вимог про невиконання відповідачем зобов’язань щодо погодження з позивачем черговості обробки суден, а також зобов’язання відповідача погоджувати з позивачем розстановку суден на причалах нафтогавані за укладеними угодами, оскільки умовами договору вказаний обов’язок відповідача не визначений

У квітні 2007 р. закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями “Синтез Ойл” (далі — Товариство) звернулось у Господарський суд Одеської області з позовом до державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” (далі — Порт) про зобов’язання останнього виконати умови договору про спільну діяльність КД-2245 від 19 грудня 2001 р. (далі — договір), шляхом зобов’язання Порту на виконання п. 4.1.3. договору погоджувати з Товариством черговість обробки суден за укладеними угодами та їх розстановку на причалах нафтогавані відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані обов’язковістю виконання відповідачем умов договору, як це передбачено положеннями статей 526, 529 ЦК.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на відсутність порушень відповідачем умов укладеного з позивачем договору про спільну діяльність.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 4 червня 2007 р. в позові відмовлено. Рішення мотивовано необґрунтованістю позовних вимог, оскільки відповідно до умов п. 4.1.3 договору черговість обробки суден визначається відповідно до звичайної практики. Такою практикою в Одеському морському торговельному порту є саме диспетчерська нарада з обробки суден, яка у відповідності до Обов’язкових постанов порту проводиться головною диспетчерською пору та відбувається щодня, в тому числі за участю позивача. На цій нараді оголошується добовий план обробки суден, при цьому позивач має право внести свої заперечення та зауваження. Погодження з позивачем порядку розстановки суден на причалах нафтогавані не передбачено договором.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 2 серпня 2007 р. рішення господарського суду Одеської області від 4 травня 2007 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено, зобов’язано Порт при виконанні умов договору погоджувати з Товариством черговість обробки суден за укладеними угодами та їх розстановку на причалах нафтогавані Порту.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована, тим, що Порт в порушення умов п. 4.1.3 договору без погодження з позивачем самостійно визначає черговість обробки суден та приймає рішення про їх розстановку на причалах нафтогавані, і такі дії порту суперечать укладеному сторонами договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 січня 2008 р. вказану постанову господарського суду апеляційної інстанції у справі залишено без змін.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав неправильного застосування та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

3 квітня 2008 р. колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою порушено провадження з перегляду у касаційному рядку постанови Вищого господарського суду України від 23 січня 2008 р. у справі № 15/126-07-3006.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, Вищий господарський суд України виходив з того, що відповідач не надав суду доказів того, що п. 4.1.3 договору суперечить Обов’язковим постановам по Одеському морському торговельному порту та нормам Кодексу торговельного мореплавства України. Також вказаний пункт договору ніким з його учасників не оспорений і не визнаний у встановленому порядку недійсним, а відтак підлягає виконанню сторонами.

Але погодитися з такими висновками суду касаційної інстанції не можна з наступних підстав.

Згідно зі статтями 526, 629 ЦК зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов’язковим для виконання сторонами

Частиною 2 ст. 1131 ЦК встановлено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спірних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 19 грудня 2001 р. між Товариством та Портом був укладений договір, за умовами якого сторони зобов’язалися здійснювати спільну діяльність на території станції очистки баластних вод і причалів 33 2н-4н, 5, 6 нафтогавані.

Згідно п. 4.1.1 зазначеного договору ( в редакції додаткової угоди від 8 липня 2003 р.) порт спільно з позивачем укладає угоди на надання послуг по обробці суден на причалах №№ 2н-4н (причальна лінія), №№ 5,6 нафтогавані порту, прийманню змішаних нафтових залишків на станції очистки баластних вод нафторайону порту, реалізації очищеної нафтосировини, зберіганню нафтоналивних вантажів, включаючи погодження з клієнтами всіх істотних умов таких договорів

Пунктом 4.1.3 договору, на який посилається позивач в обґрунтування позову, порт за узгодженням з позивачем визначає черговість обробки суден за укладеними договорами, згідно звичайної практики виконує всі необхідні заходи з постановки цих суден та забезпечує їх постановку до причалів №№2н-4н (причальна лінія), дотримуючи при цьому строки, передбачені узгодженими з клієнтами графіками подачі суден (танкерів).

Таким чином з умов вказаного пункту договору вбачається обов’язок відповідача узгоджувати з позивачем визначення черговості обробки суден.

Як було встановлено судом першої інстанції, таке узгодження відбувається між сторонами договору шляхом проведення кожного дня головною диспетчерською порту диспетчерської наради з обробки суден у відповідності до Обов’язкових постанов порту, на якій позивач має право внести свої заперечення та зауваження щодо добового плану обробки суден. Вказана обставина не була спростована судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Умовами п. 4.1.3 договору також визначений обов’язок відповідача здійснювати всі необхідні заходи з постановки суден та забезпечення їх постановки к вказаним причалам згідно звичайної практики.

Така практика встановлена в порту згідно з положеннями Кодексу торговельного мореплавства України та Обов’язковими постановами по Одеському морському торговельному порту № 539 від 19 серпня 2005 р., затвердженими начальником Порту.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не надав суду докази в обґрунтування своїх вимог про невиконання відповідачем зобов’язань щодо погодження з позивачем черговості обробки суден, а також зобов’язання відповідача погоджувати з позивачем розстановку суден на причалах нафтогавані за укладеними угодами, оскільки умовами договору вказаний обов’язок відповідача не визначений.

А відтак, постанова Вищого господарського суду України та постанова господарського суду апеляційної інстанції у справі підлягають скасуванню.

Виходячи з положень статтей 6,8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України, статтям 2, 39 Закону України від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ “Про судоустрій України” щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанціїї. У зв’язку з цим наведений у ст. 111¹⁸ ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.

Керуючись статтями 111¹⁷—111²⁰ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу Порту задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 23 січня 2008 р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 2 серпня 2007 р. у справі № 15/126-07-3006 скасувала, а рішення Господарського суду Одеської області від 4 червня 2007 р. залишила в силі.