На засіданні Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України обговорено узагальнення судової практики вирішення питання про речові докази, передачі в дохід держави грошей, валюти, цінностей, іншого нажитого злочинним шляхом майна або такого, що було об’єктом злочинних дій.

Матеріали узагальнення засвідчили, що в деяких випадках органи досудового слідства продовжують допускати порушення вимог чинного законодавства в частині збирання речових доказів, їх реалізації, а також вирішення питання щодо речових доказів.

Органи досудового слідства під час обліку, передачі речових доказів у суди в їх переліку не завжди вказують характерні особливості об’єктів злочину (у тому числі розмір, колір, модель, серію тощо), не в усіх випадках долучають до матеріалів справи речові докази, які мають істотне значення для вирішення справи, а також іноді не направляють речові докази й інші предмети разом зі справою до суду.

Порушення процедури вилучення, обліку і зберігання речових доказів досить поширені у слідчій практиці, що позбавляє суд можливості посилатися на речові докази як на фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проведене узагальнення засвідчило також, що деякі суди під час вирішення питання щодо речових доказів іноді допускають недбалість та спрощення, що в більшості випадків зумовлює винесення додаткових постанов і тяганину при вирішенні цих питань на стадії виконання вироків суду.

За результатами обговорення висновки узагальнення схвалено та прийнято рішення направити відповідний витяг до апеляційних судів з метою усунення недоліків у цій сфері, а також підготувати лист до Міністерства внутрішніх справ України та Генеральної прокуратури України з цих питань.