Розглянувши подання Голови Верховного Суду України про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням стосовно необхідності визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремих положень п. 8 ст. 48 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” і окремих положень абз. 4 п. 13 розд. XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Пленум Верховного Суду України зазначає, що при внесенні змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” істотно порушені гарантії незалежності суддів, включаючи заходи їх правового, матеріального і соціального забезпечення.
У відповідності з ч. З ст. 11 Закону України “Про статус суддів” гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України.
Пунктом 4 ст. 43 Закону України “Про статус суддів” передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання судді встановлюється в розмірі 80—90 % (залежно від стажу роботи) заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру.
Ці вимоги закону 25 березня 2005 р. Верховною Радою України при прийнятті Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” істотно порушені.
Зокрема, цим Законом (п. 8 ст. 48) п. 13 розд. “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” доповнено абз. 4, яким визначено, що в разі, коли розмір пенсії, щомісячного довічного грошового утримання перевищує 90 % максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу, сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються страхові внески до соціальних фондів, визначеної законодавством на час виплати, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання виплачується у сумі, що не перевищує зазначений розмір.
Відповідно до ст. 93 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” в новій редакції з 1 січня 2005 р. такий розмір складає 4 тис. 100 грн.
Таким чином, у разі застосування цього Закону суддям судів різних рівнів нараховуватиметься щомісячне довічне грошове утримання в однакових розмірах. Для значної кількості суддів цей розмір у порівнянні з нинішнім істотно зменшиться, тобто гарантії матеріального і соціального захисту суддів будуть істотно знижені й обмежені.
Такі обмеження зазначених гарантій суперечать статтям 22, 126 і 130 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу існуючих прав, що незалежність суддів гарантується Конституцією і законами України, і встановлено обов’язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Вони також не узгоджуються з ч. 3 ст. 11 Закону України “Про статус суддів”, якою встановлено, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи матеріального і соціального забезпечення суддів, не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами. Зазначене відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України “Про статус суддів” повною мірою поширюється і на суддів у відставці.
Внаслідок внесення зазначених змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виникла колізія між цим законом та спеціальним законом, яким є Закон України “Про статус суддів”, ч. 4 ст. 43 якого встановлено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання складає 80—90 % (залежно від стажу роботи) заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Будь-які обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання цим спеціальним законом не передбачені.
За загальним правилом в разі наявності колізії між загальним і спеціальним законами діє останній, у зв'язку з цим виникає потреба в офіційному тлумаченні статей 42—45 Закону України “Про статус суддів”.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 147, 150 Конституції України та п. 7 ч. 2 ст. 55 Закону України “Про судоустрій України”, Пленум Верховного Суду України
звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності окремих положень п. 8 ст. 48 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” та окремих положень абз. 4 п. 13 розд. XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та офіційне тлумачення окремих положень Закону України “Про статус суддів”.
Просити Конституційний Суд України:
1) визнати такими, що не відповідають Конституції України (є
неконституційними), положення п. 8 ст. 48 Закону України “Про
внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005
рік” та деяких інших законодавчих актів України” і положень абз. 4 п. 13 розд. XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, в тій частині, в якій встановлено, що в разі, коли розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів перевищує 90 % максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, визначеної законодавством на час виплати, щомісячне довічне грошове утримання виплачується у сумі, що не перевищує зазначений розмір.
2) надати офіційне тлумачення статтям 42—45 Закону України “Про
статус суддів” та визнати, що ці норми щодо матеріального і соціально-побутового забезпечення суддів є спеціальними і в силу цього вони
застосовуються і в разі скасування чи зниження іншими нормативними
актами визначених у них гарантій.

Голова Верховного Суду України	В.Т. Маляренко
Секретар Пленуму Верховного Суду України	І.П. Домбровський