Ухвалені у справі судові рішення скасовано і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у зв’язку з тим, що правова позиція судів у ній не відповідає висловленій колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, яка визнала, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території колишніх республік СРСР (пенсію у зв’язку із втратою годувальника, який помер із цих причин), а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України — відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

30 вересня 2008 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Управління Пенсійного фонду України в Герцаївському районі Чернівецької області (далі — Управління Пенсійного фонду) справу за його позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Глибоцькому районі Чернівецької області (далі — Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків) про зобов’язання вчинити дії, встановила:

У квітні 2006 р. Управління Пенсійного фонду звернулося до суду з позовом про зобов’язання відповідача включити в акт щомісячної звірки витрати на виплату та доставку пенсії Москалюку К.Г. у лютому 2006 р..

Господарський суд Чернівецької області постановою від 15 травня 2006 р. позов задовольнив.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 4 липня 2006 р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 листопада 2007 р., рішення суду першої інстанції скасував і в задоволенні позову відмовив.

У скарзі до Верховного Суду України Управління Пенсійного фонду, посилаючись на наявність підстави, установленої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС, просить скасувати рішення апеляційного та касаційного судів і залишити в силі постанову суду першої інстанції. На обґрунтування скарги до неї додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України, у якій по-іншому застосовано норми матеріального права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність таких підстав для її часткового задоволення.

У справі, що розглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність вимог Управління Пенсійного фонду щодо зобов’язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків включити в акт щомісячної звірки витрати за особовою справою Москалюка К.Г., якому виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за лютий 2006 р.

Згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України, копію якої додано до скарги на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків було зобов’язано підписати акти щомісячної звірки витрат на виплату пенсій особам, які одержали каліцтво на виробництві на території республік колишнього СРСР.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже висловила правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. У постановах від 20 березня 2007 р. у справах № 21-897во06 і № 21-1087во06 викладено висновок про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території колишніх республік СРСР (пенсію у зв’язку із втратою годувальника, який помер із цих причин), а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України (далі — Пенсійний фонд) — відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Таким чином, правова позиція апеляційного та касаційного судів у справі, що розглядається, не відповідає тій, яку висловила колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при вирішенні аналогічного спору, і не ґрунтується на нормах матеріального права.

Водночас обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права колегія суддів уважає таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду щодо відшкодування понесених ним витрат.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору.

У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання акта звірки в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов’язання підписання цього акта.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов’язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних із виконанням ними трудових обов’язків.

За наведених обставин усі ухвалені у справі судові рішення не є законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню, а справа —направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241—244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Управління Пенсійного фонду задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Чернівецької області від 15 травня 2006 р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 4 липня 2006 р., ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 листопада 2007 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.