В разі, коли в статутному фонді товариства-боржника пакет акцій, що належить державі, перевищує 50 %, то відповідно до п. 5 ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керуючий санацією зобов’язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 9 квітня 2004 р. за заявою Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі — ДПІ) порушено провадження в справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Євпаторійський м’ясокомбінат” (далі — ВАТ), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

15 грудня 2004 р. до господарського суду було подано клопотання про затвердження плану санації боржника, розглянутого на засіданні комітету кредиторів ВАТ 14 грудня 2004 р.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2005 р., залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 травня 2005 р., затверджено план санації боржника.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 лютого 2007 р. зазначені судові рішення залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 12 квітня 2007 р. за касаційною скаргою Фонду майна Автономної Республіки Крим (далі — ФМ АРК) порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 7 лютого 2007 р. ФМ АРК, посилаючись у касаційній скарзі на невідповідність оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права, а також виявлення факту різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, просив зазначену постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України виходив із того, що оскільки ВАТ має в статутному фонді 80,25 % акцій, що належать Автономній Республіці Крим (комунальна власність) і не є державною власністю, тому немає підстав для погодження плану санації, передбаченого Законом України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з ФМ АРК.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 4¹ ГПК господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2343-ХІІ.

Пунктом 5 ст. 18 зазначеного Закону передбачено, що керуючий санацією зобов’язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно підприємства-боржника, у майні якого частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків.

Судом встановлено, що в статутному фонді ВАТ пакет акцій, що належать АРК, складає 80,25%.

Статтею З1 Закону України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ “Про власність” встановлено, що до державної власності в Україні належить загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Згідно зі ст. 326 ЦК у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, що належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Статтею 138 Конституції України передбачено, що до відання АРК належить, між іншим, управління майном, що належить АРК. Законами України АРК можуть бути делеговані також інші повноваження.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” право комунальної власності — це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися, розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Виходячи зі змісту ст. 5 цього Закону, АРК не входить до системи місцевого самоврядування, а майно, що належить АРК не є об’єктом права комунальної власності.

Ураховуючи наведене, майно, що належить АРК, входить до складу державної власності, а АРК здійснює управління цим майном.

Таким чином висновки судових інстанції щодо відсутності підстав для погодження плану санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном, не можна вважати законними і обґрунтованими.

За таких обставин, постановлені в справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа — передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 111¹⁷—111²⁰ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ФМ АРК задовольнила частково: постанову Вищого господарського суду України від 7 лютого 2007 р., постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 травня 2005 р. та ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2005 р. скасувала, справу передала на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.