Судами не було встановлено, чи дотримано позивачем своєчасності направлення повідомлення про припинення договору оренди

У червні 2007 р. виконавчий комітет Чернівецької міської ради (далі — Міськвиконком) подав до Господарського суду Чернівецької області позов до товариства з обмеженою відповідальністю “Буковинаінтур” (далі — ТОВ) про звільнення нежитлового приміщення в м. Чернівцях. Позовні вимоги мотивовані тим, що термін дії укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень від 20 травня 1997 р. № 143/4 закінчився, а тому відповідно до ст. 785 ЦК відповідач зобов’язаний негайно повернути орендоване майно.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23 серпня 2007 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2007 р. вищевказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 лютого 2008 р. № 13/147 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2007 р. залишено без змін.

Рішення та постанови мотивовані тим, що укладений між сторонами договір оренди нежитлових приміщень від 20 травня 1997 р. № 143/4 є пролонгованим, оскільки департамент економіки Чернівецької міської ради (далі — Департамент) не виступає стороною цього договору, так як відповідні зміни до договору оренди з цього приводу не вносилися, а Міськвиконком як орендодавець відповідну заяву про припинення договору оренди орендарю не направляв.

Ухвалою Верховного Суду України від 17 квітня 2008 р. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 26 лютого 2008 р. № 13/147 за касаційною скаргою Міськвиконкому, де поставлено питання про скасування цієї постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального права і виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши доповідача, представників Міськвиконкому та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановили суди, 20 травня 1997 р. між Міськвиконкомом і ТОВ укладено договір оренди № 9-Д/31 нежитлових приміщень, розташованих у м. Чернівцях. Пунктом 3 даного договору сторони передбачили, що договір укладено на десять років і він вступає в силу з моменту підписання.

20 квітня 2007 р. позивачем направлено лист відповідачу з попередженням, що договір оренди після закінчення терміну дії продовжений не буде, а тому орендар (відповідач) зобов’язаний звільнити приміщення.

Суди усіх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, вказали, що орендодавцем не була надана письмова заява про припинення дії цього договору.

Проте, такий висновок ґрунтується на недостатньо досліджених обставинах справи та вимог закону.

Як встановлено ч. 2 ст. 17 Закону України від 10 квітня 1992 р. № 2269-ХІІ “Про оренду державного та комунального майна” (далі — Закон), у разі відсутності заяви однієї із сторін договору про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням 19 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 26 лютого 2004 р. за № 401 затверджено Положення про департамент економіки Чернівецької міської ради (далі — положення). Згідно з цим положенням Департамент виконує завдання та здійснює повноваження орендодавця комунального майна та нежилих приміщень, оформлює відповідні договори оренди та здійснює контроль за їх виконанням.

Департамент, до повноважень якого відповідно до положення входить здійснення контролю за використанням майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Чернівців, листом від 20 квітня 2007 р. за № 1367 попередив орендаря про те, що договір оренди після закінчення терміну дії продовженим не буде і орендар зобов’язаний в термін до 1 червня 2007 р. звільнити орендовані приміщення будівлі в м. Чернівціх та передати їх по акту приймання-передачі департаменту економіки Чернівецької міської ради.

1 червня 2007 р. у межах місячного терміну, встановленого ч. 2 ст. 17 Закону, Міськвиконком подав позов до ТОВ про припинення договору оренди від 20 травня 1997 р. № 9-Д/31.

Суди не дали належної оцінки зазначеним вимогам закону, не достатньо дослідили об’єм компетенції та повноваження Департаменту і Міськвиконкому щодо питань, пов’язаних з орендою комунального майна. У зв’язку з цим постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа — передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно дослідити зазначені обставини та встановити, чи дотримано порядок щодо своєчасності направлення відповідачу повідомлення про припинення договору оренди.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111¹⁷—111²¹ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу Міськвиконком задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 26 лютого 2008 р. № 13/147, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2007 р. і рішення Господарського суду Чернівецької області від 23 серпня 2007 р. скасувала, а справу передала на новий розгляд до суду першої інстанції.