Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства перелічені у цій статті справи, крім тих, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції Закону України від 15 грудня 2006 р. № 483-V “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів”) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарськими судами у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом (в редакції Закону від 15 грудня 2006 р. № 483-V).
Оскільки оскаржуване рішення регіонального відділення Фонду державного майна України стосується приватизації державного майна, то в силу ч. 2 ст. 1 ГПК України у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися і фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності
Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
від 8 квітня 2009 р.
(витяг)
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Д., Ч. до регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (далі — відділення Фонду), відкритого акціонерного товариства “Пересувна механізована колона № 39” (далі — ВАТ), колективного підприємства “Полтавське бюро технічної інвентаризації “Інвентаризатор” (далі — БТІ), Полтавської міської ради (далі — Міськрада) про визнання незаконним рішення про передачу гуртожитку у власність і зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Д., Ч. на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 2 червня 2008 р. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 2 вересня 2008 р., встановила наступне.
У грудні 2007 р. Д. та Ч. звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому просили визнати незаконним рішення відділення Фонду від 24 січня 1996 р. № 11 про передачу у власність ВАТ гуртожитку у м. Полтаві; зобов’язати ВАТ передати, а Міськраду прийняти у власність територіальної громади гуртожиток згідно з планом приватизації; зобов’язати БТІ здійснити відповідну перереєстрацію права власності на гуртожиток; зобов’язати ВАТ відновити інженерні мережі в гуртожитку та провести капітальний ремонт.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 2 червня 2008 р. провадження у справі закрито.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 2 вересня 2008 р. ухвалу місцевого суду в частині закриття провадження у справі за позовом Д., Ч. у частині зобов’язання ВАТ відновити інженерні мережі в гуртожитку та провести капітальний ремонт скасовано й направлено на новий розгляд. В іншій частині ухвалу місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі Д. і Ч., посилаючись на неправильне застосування та порушення судами норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник із публічно-правових відносин.
Апеляційний суд погодився з таким висновком суду, крім вимог, що стосуються зобов’язання ВАТ відновити інженерні мережі в гуртожитку та провести капітальний ремонт, зазначивши, що такий спір повинен вирішуватись у порядку цивільного судочинства.
Проте до таких висновків суди дійшли із порушенням вимог процесуального закону.
Відповідно до статей 2, 17 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів суб’єктів права у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень; компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Незважаючи на те, що відповідачами у справі є також і суб’єкти владних повноважень, пред’явлений позивачами для вирішення судом спір не є публічно-правовим, оскільки згідно підстави та предмету позову стосується оспорення права власності ВАТ на гуртожиток, який у процесі приватизації державного майна орендного підприємства включений до статутного фонду створеного ВАТ.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК (у редакції Закону України від 15 грудня 2006 р. № 483-V “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів”) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 4 березня 1992 р. № 2163-XII “Про приватизацію державного майна” спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарськими судами у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом (в редакції Закону від 15 грудня 2006 р. № 483-V).
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК суди розглядають в порядку цивільного судочинства перелічені у цій статті справи, крім тих, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Оскільки оскаржуване рішення відділення Фонду стосується приватизації державного майна, то в силу ч. 2 ст. 1 ГПК у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися і фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Разом з тим висновок апеляційного суду про те, що позовні вимоги, що стосуються зобов’язання ВАТ відновити інженерні мережі в гуртожитку та провести капітальний ремонт, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства є правильним та відповідає вимогам ЦПК.
За таких обставин у силу п. 1 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 340 ЦПК судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження, у зв’язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, крім вимог, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 336, 340 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Д. і Ч. задовольнила частково: ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 2 червня 2008 р. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 2 вересня 2008 р. в частині залишення ухвали районного суду без змін скасувала і закрила провадження у справі в цій частині.
В іншій частині вимог — про зобов’язання ВАТ відновити інженерні мережі в гуртожитку та провести капітальний ремонт зазначена ухвала апеляційного суду залишена без змін.